Версія для друку
Відбувся 26 серпня у Всеукраїнському прес - центрі при Національному Інформаційному Агентстві Укрінформ. Колективний досвід громадських та державних організацій, які сприяють дотриманню права людей з особливими потребами бути незалежними,був підсумований в результаті реалізації проекту, що втілювався протягом 2010-2011 років.
Проект, що фінансувався фондом «Disabilityrightsfund» має назву «Право на самостійне життя людей з інвалідністю. Позитивний досвід». Відповідно, тема прес – конференції була окреслена як «Самостійне життя людей з особливими потребами. Стан та перспективи розвитку».Спілка громадських організацій інвалідів м. Києва працює з 1998 року та об’єднує 12 громадських організацій людей з порушеннями опорно-рухового апарату, а це понад дві тисячі осіб. Метою спілки є залучення цієї категорії людей до громадсько – політичного життя міста, а також координація ефективної взаємодії громадських організацій цього напряму. Власне проект був розроблений після ратифікації Україною Конвенції про права інвалідів у 2009 році та був реалізований після отримання фінансування у 2010 році.
Головна мета проекту – підвищення мотивації людей до розвитку їхнього потенціалу та їх особисте включення у реалізацію 19 статті Конвенції. В результаті вдалося об’єднати досвід роботи різних громадських організацій, здобуто розуміння великого об’єму спільних проблем, подолання яких можливе лише в результаті спільних зусиль. Як зазначив консультант з грантових питань «Disabilityrightsfund» Ігор Степанович Цимбалістий, завдання громадських організацій – спонукати суспільство та Уряд до виконання Конвенції, в тому числі за допомогою просвітницької діяльності. Бачення мети такої діяльності було сформульовано у доповіді Виконавчого директора Національної Асамблеї інвалідів України Скрипки Наталі Сергіївни: найголовніші бар’єри - у свідомості людей.
Всі ми наділені рівними правами від народження, але саме суспільство створює бар’єри для тих, хто відрізняється від більшості. І тому незважаючи на фізичні, розумові чи психічні особливості, слід бачити перш за все рівноправного громадянина. Існуючі позитивні практики досі є на рівні громадських ініціатив, як певний експеримент, що не набув розповсюдження по всій Україні. Статті Конвенції містять багато прав, якими людина в Україні скористуватись не може. Зокрема, незалежне життя людей в Україні є вартісним, але ж забезпечення прав людини є безцінним. Тому зараз для нас Конвенція є певним дороговказом, як для держави, так і для громадських організацій. Тому необхідно долати існуючі бар’єри та не створювати нових, а замість того створювати можливості для усіх людей, щоби вони на рівні з нами могли скористатися своїми правами.
Прес-служба НАІУ
