Версія для друкуПрацівники харківського аеропорту звинуватили німецьку авіакомпанію у поневіряннях пасажирана візку.
Історія ця набула неабиякого розголосу ще наприкінці липня. Нагадаємо, колишній харків’янин, а нині вже десять років житель Німеччини Петро Класс вирішив навідатись до рідного міста. Він вже чотири роки пересувається на інвалідному візку, тож був змушений пристосуватись до нових умов свого життя. Проте, набутий досвід пересування візком у Німеччині нічим не зарадив йому у суворих реаліях неньки – України. Уся допомога, яку йому спромоглися надати після приземлення у Харкові, звелася до нагадувань про необхідність терміново звільнити літак, бо той, бачте, має негайно летіти. Тож чоловік мусив йти сходами трапу на руках. Потім йому довелося чекати багажу, щоби нарешті пересісти до свого візка з електричним приводом. Перша реакція адміністрації аеропорту була доволі передбачуваною – виявляється, німецька авіакомпанія мусила заздалегідь попередити про пасажира з особливими потребами.
Коли прибули телекореспонденти, гостинна адміністрація продемонструвала все необхідне для прийому візочників – тут і пандуси, й ескалатори, працюючі ліфти. Просто, як це буває, підвів людський фактор. Звичайнісінька життєва історія й досі залишила по собі низку питань. Окрім одвічного «хто винуватий?», є ще декілька інших, так би мовити, з місцевим гірким присмаком. Наприклад, згідно резолюції Міжнародної асоціації авіатранспорту, ще на стадії бронювання квитків, про особливі потреби пасажира сповіщаються і аеропорти, і екіпаж літака. Подібна процедура чекатиме і пасажира, що несподівано захворів під час польоту – після приземлення на нього вже чекатиме швидка медична допомога. До вищезгаданої асоціації входить і вітчизняна компанія – авіаперевізник, якою після попередніх пересадок з Києва до Харкова діставався Петро. Отже, це був вже внутрішній рейс. Не виключено, що інформація про пасажира загубилася вже на цьому етапі. Або, скажімо, таке: якби пасажир був вітчизняний, та ще й попереду не було Євро – 2012, серед приймаючих міст якого значиться й Харків, чи привернула би ця історія таку негайну увагу? Адже заходи, що вже були прийняті в результаті цього інциденту, справляють враження: так, аеропортом вже закуплено спец ліфт, і його встановлення – питання найближчого місяця. 15 серпня, коли цей номер газети вийде з друкарні та прямуватиме до Вашої оселі, Петро саме повертатиметься до Німеччини.
Ще в липні було прийняте рішення, що на борт літака його вручну підніматимуть шестеро співробітників аеропорту. Нібито все змінюється на краще. Проте не полишає думка – а якщо дійсно зазвичай такі педантичні німці все ж припустилися цієї прикрої помилки? Можливо, до цього якоюсь мірою спричинило те, що авіапасажир на візку для них – явище звичне, і їм навіть не спало на думку, що в нашому аеропорті він буде змушений показувати надзвичайні фізичні вправи, що були б доречні хіба десь у на арені цирку…
Прес – служба НАІУ
