Версія для друку

Порятунок потопаючих  - то справа рук самих потопаючих. Цей сумний жарт, незважаючи на його жорстке формулювання, все ж містить у собі незаперечну істину. Саме наші дії творять наше життя. Якби ж ми мали змогу передбачати наслідки наших дій у майбутньому! Тоді, напевне, найбільше та частіш за все найтяжче враження на нас би справляли зовсімне видіння пересічних результатів наших зусиль. І не трагічні картини не справджених сподівань.

Найжахливіше за все було б побачити те, що сталося внаслідок нашої бездіяльності. Той, хто ніколи не діє, не тільки ніколи не помиляється – така людина, власне, і не живе, лише існує. На ці думки мене навели результати соцопитування, оприлюдненого у середині серпня в Україні. Майже половина опитаних покладають свої сподівання навладу жорсткого та авторитетного господаря, «сильної руки». Складається враження, що навіть уявити собі ефективно працюючу на законних засадах державну систему, що працює як добрий механізм незалежно від конкретної особи посадовця, вони просто не в змозі. Так само, серед економічних чинників, що викликають найбільші занепокоєння, перемогло «зростання цін». Саме наслідок, а не його причини.

Вочевидь, така масова зневіра у власні сили ще довго впливатиме на загальну картину життя в країні. Тим ціннішим стає особистий приклад людей, що незважаючи на всі складнощі власного життя, наприклад, особливі фізичні потреби, все ж самі творять свою долю. Та ще й встигають допомагати багатьом людям, для більшості з яких вони мали б стати наглядним прикладом, як бутигосподарем власного життя. Мені особисто випала честь познайомитися з одним із таких людей. Це Олег Миколайович Полозюк, який працює юристом у Національній Асамблеї інвалідів України. Він висловив бажання розповісти якомога ширшому колу зацікавлених людей, які конкретні та послідовні дії можуть дійсно покращити їхнє повсякденне життя. Тож мої запитання стосуватимуться саме цієї його ініціативи

Детальніше читайте в газеті «Без Бар’єрів» №17 05.09.2011 р